Наталя Гаврилиця – власниця бренду молодіжного одягу «Giip_UA», багатодітна мама. Поряд з основною діяльністю Наталя займається збором коштів для реабілітації військових, які втратили кінцівки. Зокрема, на це йде весь прибуток від продажу спеціально створеної колекції молодіжного одягу «Незламні».

Як народилася ця ідея?

Давно хотіла зробити щось корисне, яке, водночас, було б для мене близьким. І коли ми у розмові з Іриною Анатоліївною Паскар (лікарка, волонтерка – ред. http://buk-visnyk.cv.ua/hromadske-suspilstvo/2440/ ) зачепили тему військових, які втратили кінцівки, я зрозуміла, що хотіла б займатися допомогою саме у цьому напрямку. Протезування – це лише один з етапів. Насправді є дуже багато питань, які стосуються постпротезування – масажі, реабілітація, профілактика фантомних болів, психологічне відновлення тощо. Це все потребує значних коштів і часу, але, водночас, є дуже важливим, адже людям потрібно допомогти максимально повернутися до звичного життя. Окрім того, серед поранених є багато зовсім молодих хлопців, у яких попереду ціле життя, яким потрібно реалізуватися професійно, які хочуть створити сім’ю, стати чоловіками, батьками, а не просто бути людьми з інвалідністю. Насправді такі травми – це трагедія, доволі часто ті, хто переніс ампутацію, не готові навіть вийти на вулицю і спілкуватися з людьми, а не те що починати щось нове.

Власне, так виникла ідея створити окрему колекцію одягу – футболок та худі, а кошти від продажу передавати тим, хто потребує реабілітації. Проміжок часу від задуму до втілення був доволі тривалий.  По-перше, для мене було важливо,  щоб це були якісні й оригінальні речі, а не такі, які можна придбати будь-де. Відігравала роль і якість тканини, і якість принта. Сам принт теж розроблявся довго: шукалися ідеї, зрозуміла символіка. Речі мали бути такими, щоб подобалися і молоді, і батькам.  Всі, хто брав участь у розробці, працювали безкоштовно – і я дуже рада цьому. Зупинилися на зображеннях Шевченка  у сучасному контексті, адже його творчість завжди була актуальною і залишатиметься такою й надалі, та й сам він був дуже цікавою і неординарною людиною. Можливо, це трохи і «попсово», але молоді подобається. Інша тема – це світло, і вона теж усім дуже «зайшла».

По-друге, нам хотілося, щоб це була не одноразова акція, а продаж на постійній основі, але, чесно кажучи, я навіть боялася піарити цей одяг, хвилювалася, що люди можуть сприйняти це як саморекламу і розкручування бренду. Але ситуація така, що коли ти про це не розкажеш людям, не покажеш, на що це, то вони просто не будуть приймати і підтримувати. Люди повинні довіряти і повинні розуміти, що ці гроші не будуть покладені у кишеню. Але навіть коли ми вже зібрали певну суму і передали її за призначенням, були закиди, що ми щось зробили не так, дали гроші не тим і таке інше. Це дуже болюча тема для мене.

Але те, що підліткам ця ідея сподобалася – тішить найбільше, адже ми орієнтувалися саме на них, хотіли, щоб вони, купуючи речі, розуміли, що роблять важливу справу, що долучаються таким чином до благодійності. 

Сподіваємося, що історія матиме продовження, адже такий одяг мають бажання купувати дорослі, і є також запити з-за кордону, тому думаємо і про ці напрями. Безумовно, я б дуже хотіла, щоб наші речі продавалися, щоб ми ще багатьом могли допомогти.

Розкажіть, будь ласка, про тих, на кого спрямована допомога.

Одним із перших, кого ми фінансово підтримали із реабілітацією, став  Денис, 22-річний хлопець, який отримав важке поранення, пів року лікувався в Рівному, після цього повернувся у Чернівці. За віком він міг би бути моєю дитиною. Коли Денис до нас прийшов, ми проговорили з ним понад дві години – це надзвичайно розумний і освічений хлопець, але відчувається, наскільки йому складно. Я не психолог, не вмію підбирати слова, але я сказала, що на ньому лежить велика відповідальність, адже він має розуміти, що зараз є прикладом для інших, своїм життям впливає на життя інших. Я абсолютно впевнена, що у Дениса все буде добре, але підтримка і допомога дуже важливі. Він зараз дуже гостро сприймає багато речей, болюче реагує на різні ситуації, але він став таким, захищаючи нас. Ми всі повинні пам’ятати, що якщо ми можемо спокійно працювати, спати в ліжку, то це завдяки тим, хто цього не робить. Є люди, які живуть заради інших людей – для мене вони просто святі. І ще вражає ступінь порядності наших хлопців: коли одному з них ми запропонували фінансову допомогу, він відмовився, тому що необхідну суму йому вже зібрали, і попросив віддати ці гроші тому, хто їх потребує більше.

Світ важкий, але коли ти бачиш, що у нас є такі люди, то розумієш, що потрібно працювати далі. Я вдячна своєму колективу – дівчата підтримують мене в усьому, своїм дітям, які дають енергію, вдячна усім, хто допомагав і продовжує допомагати, а також усім, хто долучився до нашої ініціативи.  

Фото з особистого архіву Наталі Гаврилиці