Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

23 березня 2022
Алла Марівцан: Коли складно - на допомогу приходить команда

Основна сфера діяльності громадської організації «Save a Life International» - допомога у кризовій вагітності та підтримка молодих мам. Про життя Лайф центрів, зміну формату роботи після повномасштабного вторгнення, а також про найближчі плани організації поспілкувалися із виконавчою директоркою Аллою Марівцан.

 

Розкажіть, будь ласка, про особливості вашої роботи.

Ми допомагаємо жінкам у декількох напрямках: під час кризової вагітності, надаємо доабортну і післяабортну консультацію, психологічна допомогу тим, хто втратив дитину, здійснюємо супровід матерів у післяпологовий період, окрім того, ми проводимо просвітницькі заходи у вищих навчальних закладах та школах.  Але в основному наш фокус – це вагітні жінки, і ми потім супроводжуємо їх впродовж трьох років – до того часу, коли мама вже може стати на ноги, коли вона йде на роботу, коли дитину вже є з ким лишити.

В Україні є ціла мережа наших Лайф центрів, вони діють у Полтаві, Львові, Хмельницькому, Запоріжжі, Одесі, до повномасштабної війни Лайф центр працював ще у Покровську, Донецької області. У Чернівцях знаходиться центральний офіс і перший Лайф центр, який ми відкрили в Україні. Маємо такі ж центри ще у Польщі і Сполучених Штатах.

 

Ви працюєте тільки з тими жінками, які перебувають у складних життєвих обставинах?

Ні, у нас немає таких обмежень – ми працюємо з усіма, хто має таку потребу і бажання. Насправді багатьом жінкам, що перебувають, до прикладу, у відпустці по догляду за дитиною, потрібна моральна, психологічна підтримка, адже вони не мають куди піти, їм бракує живого спілкування. І ми організували такі групи («посиденьки», як ми їх називаємо), куди мами приходять, ми розмовляємо на різні теми, займаємося якимись корисними справами. Віднедавна у нас започаткували  заняття з фітнесу. Запрошуємо до нас також майстринь із макіяжу, манікюру. Все, що відбувається у Лайф центрі – безкоштовно. Плюс у нас є  програма «Вчись та заробляй» – це для вагітних жінок. Жінки приходять курс, схожий на «Мамину  школу» в пологовому. Програма авторська, вона складається із десяти занять, і жінка, виконуючи завдання, заробляє віртуальні бали (ми їх називаємо «лайфиками»), які потім може обміняти на потрібні речі для майбутньої дитини, продукти, одяг. Тобто ми заохочуємо мам навчатись.

  

 

Власне, сам центр – це повністю облаштований для усіх потреб простір. Тут є є кімната-вітальня, де ми проводимо різні івенти, майстеркласи, є дитяча кімната, є кабінет, де працюють психологи, житлова кімната, де можна переночувати, конференц-зал, магазин для «Вчись і заробляй», кухня, ванна кімната, кабінети, складські приміщення. 

 

 

На чому зосередилися після початку повномасштабного вторгнення?

24 лютого внесло свої корективи у всі напрямки волонтерства, ми повністю перекваліфікувалися, почали готувати допомогу для східних областей, допомагати вимушеним переселенцям. У нас тоді ще не закінчився ремонт в чернівецькому центрі, але паралельно працювали майстри, йшла роздача  гуманітарної допомоги, ми розміщували, де можна, людей, яким треба було десь зупинитись. За перший рік війни ми відправили близько 28 тон гуманітарної допомоги для наших центрів у Запоріжжі і Полтаві, а також партнерам у Херсоні, які приймали дуже багато переселенців. Тим, хто був у Чернівцях, надавали як матеріальну, так і психологічну підтримку. У  нас є два психологи, які зараз продовжують займатися з дівчатами. Маємо партнерство з організацією «Право на захист», допомагаємо оформляти документи тим, хто їх втратив.

 

 

На сьогодні потік біженців ніби  й зменшився, але все ж таки до нас звертаються мами з інших областей, зокрема із Запорізької, які хочуть переїхати за кордон. Під обстрілами перебуває наш Покровський центр, він фізично закритий, але ми тримаємо зв’язок з волонтеркою, яка там лишилася, і продовжуємо допомагати їм.

 

Було складно і фізично і морально, особливо коли люди розповідали свої історії. Надійшов  дзвінок, що з Харкова виїжджає дівчина на 32 тижні вагітності. Вони їхали у колоні з п’яти машин, три машини проїхали, а два останні буси розстріляли.  На її очах загинули мама, чоловік, свекруха – це величезна трагедія. Вона приїхала сюди, ми відразу підключили Ірину Анатоліївну (Ірина Паскар – лікарка, волонтерка, - ред.), психологів, тривалий час ця жінка лежала у стаціонарі через пережитий стрес. Зараз вона народила, переїхала у Київ.

У хмельницькому центрі є мама, яка виїжджала на 14  тижні вагітності. Вона сказала про це на блокпосту, показала довідку, а російський  солдат відповів: «У тебе є рівно 50 секунд – ми з тобою граємо в російську рулетку». Жінка була за кермом, в машині сиділа її  шестирічна дитина. Розповідала, що втиснула педаль газу до підлоги і коли їхала, то здавалося, що лишить пів машини через ями на дорозі, але було байдуже. Рівно через 50 секунд у машину почали стріляти, пробили бак. На щастя, вдалося дістатися до українського блокпосту, де  вже їм допомогли наші військові і направили звідти у наш Лайф центр у Хмельницькому. І таких історій дуже багато.

 

Традиційне питання: що дає силу і як відновлюєте внутрішні ресурси?

Спочатку, звичайно, працюєш на адреналіні, але потім приходить момент, коли ти видихаєшся і потребуєш заміни. Тоді на допомогу приходить команда. Все, що ми робимо – ми робимо разом, сам по собі, мабуть, ніхто б не впорався.

 

Скільки у вас людей?

У чернівецькому Лайф центрі працює 17 чоловік. Загалом по Україні це близько 100 людей. До речі, 25 березня ми будемо проводити у Чернівцях Перший всеукраїнський Pro-Life саміт, на який запрошуємо всіх, хто у зацікавлений у допомозі жінкам в Україні. Там будуть лікарі, вчителі, представники офіційних структур. Хочемо ближче познайомитися один з одним, налагодити партнерські відносини між організаціями, тому що всі працюють якось відокремлено, а ми хочемо, щоб це була спільна робота. Хочемо поділитися напрацюваннями, перейняти досвід, розглянути можливість спільних заходів тощо.

 

Має бути розвиток, рух вперед – цим керуємося і всередині організації.  Оскільки ми співпрацюємо з американцями і наша засновниця хоча і українка, але вже 25 років живе у США, то нам часто треба спілкуватися англійською мовою. Для цього беремо корпоративні курси, до нас приходить викладач. Окрім того, вчимося у різних семінаріях. Наша директорка Лайф центру у Чернівцях Христина, до прикладу, опанувала управління неприбутковими організаціями, я – управління командами, коучінг та менторство для дівчат. Кожен волонтер у нас теж проходить відповідні тренінги – тобто ми постійно вчимося.

 

Фото: Лілія Халавка,

сторінка Лайф центру у ФБ https://www.facebook.com/savealifechernivtsi/photos

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Олена Боднар: У Чернівецькій області триває комплекс заходів зі збереження об’єктів культурної спадщини Ірина Верещук: Чернівецька область є прикладом для формування ветеранської політики Максим Ярмистий: Стратегічні напрями реформування державного управління: на шляху до якісної моделі управління (нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України за 2017-2024 роки) Соціальна підтримка учасників АТО/ООС, Захисників і Захисниць та членів їх сімей у 2023 році Наталія Алюшина: Реформи оплати праці на державній службі Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Сірет: Залучення інвестицій ЄС для місцевого розвитку Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Сергій Швидюк: Жодна країна не проходила адаптацію до європейських вимог на фоні війни Особливості захисту населення у випадку радіаційного ураження. Нормативно-правова база в сфері радіаційної безпеки Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook