Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

27 травня 2016
Ольга Гришин-Грищук: Соціальна робота з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах

Ольга Гришин-Грищук, директор Чернівецького обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

 

Держава – це велика сім'я, а сім'я – це маленька держава. Такого висновку дійшов ще в V ст. до нашої ери китайський філософ Конфуцій.
За визначенням І.Трубавіної, сім'я – це соціально-педагогічний інститут та особлива соціальна система, яка є підсистемою суспільства й включає в себе інші підсистеми (членів сім'ї); це мала соціальна група, первинний контактний колектив. Основними ознаками сім'ї є шлюбні, міжпоколінні, кровні, встановлені зв'язки між членами сім'ї; родинні почуття, почуття безпеки, захищеності, любові, поваги; спільний побут і проживання членів сім'ї; наявність певних функцій у суспільстві (видів життєдіяльності сім'ї), прав сім'ї у суспільстві й прав членів сім'ї в родині, обов'язків членів сім'ї стосовно один одного та відповідальність перед суспільством за своїх членів.


Сім’я є тим первинним осередком, який має особливе значення в житті кожної людини, забезпечує її захист і соціалізацію, формує моральні основи, емоційний світ дитини, громадянську свідомість та самосвідомість. Цілий ряд досліджень вказує на те, що сім’я, як соціальний інститут, сьогодні перебуває у стані гострої кризи. Однак, незважаючи на напружену соціально-економічну атмосферу, у більшості українців саме сім’я та родина залишається на важливому місці в ієрархії життєвих потреб людини.


 Виконуючи певні функції, сім’я забезпечує свою життєздатність. Розрізняють: економічну (заробіток, витрати, розподіл грошей, планування бюджету); репродуктивну (народження дітей, планування сім’ї, небажана вагітність); рекреативну (відпочинок після роботи, відпустка, дозвілля); господарську (турбота про дім, підтримка порядку й чистоти, догляд за житлом, санітарно-гігієнічні норми); соціалізуючу (соціальні вміння, освіта, професія, соціальні навички); терапевтичну (взаємопідтримка, ідентичність) функції сім’ї. Сім’я, яка належним чином виконує свої функції, називається здоровою. Її основними ознаками є: згуртованість; відкритість для встановлення нових стосунків; інтимність; оптимізм і турбота; здатність самостійно вирішувати завдання свого розвитку; ідентичність; готовність до зміни ролей; залучення всіх членів до ухвалення сімейних рішень тощо.


Успішність соціальної роботи з сім’єю залежить від урахування рівня її здатності виконувати ті чи інші функції, а також від типу сім’ї. Існує багато підходів до визначення типів сімей. Зокрема, відповідно до соціально-педагогічного підходу, сім’ї класифікують за:
- структурою (повна, неповна);
- матеріальною забезпеченістю (з дуже високим матеріальним статком; із високим матеріальним статком, із середнім матеріальним статком; із низьким матеріальним статком чи малозабезпечена сім’я);
- місцем проживання (міська, сільська);
- сімейним станом (дискантна, позашлюбна, молода, зріла);
- кількістю і наявністю дітей (бездітна, малодітна, багатодітна);
- якістю сімейних взаємин (опікунська, прийомна, благополучна, конфліктна, аморальна тощо).


Водночас слід зазначити, що іноді сім’ю можна віднести до різних типів, залежно від того, під яким кутом зору розглядати її функціонування.
Труднощі сімейного виховання і причини, що викликають зниження виховного потенціалу сім'ї, вивчаються соціологами, психологами, педагогами. Результати проведених досліджень вказують на існування певних чинників, що зумовлюють суперечності та складності у внутрішньосімейних взаєминах між дітьми і дорослими, не зважати на які було б прикрою помилкою.


Проблеми сучасних сімей – найрізноманітніші: нестабільність шлюбу, нестійкість сім'ї, неповні сім'ї; розрив вікових, а також інтелектуальних та інших рівнів сім'ї, руйнування традицій сімейного виховання; формалізація стосунків дорослих членів родини з дитиною внаслідок зайнятості батьків; дефіцит чоловічого впливу на виховання дітей, водночас висока завантаженість жінок виробничими та економічно-господарськими, побутовими справами; педагогічна та психологічна неосвіченість дорослих членів сім'ї; дестабілізуючий вплив пияцтва та алкоголізму, цинізму та бездуховності на стійкість сімейних стосунків; значне і різке скорочення міжсімейних, міжособистих і навіть внутрішньо сімейних контактів, зниження контактності, здатності до комунікації; проблеми сімейного дозвілля; домінування у сім'ях матеріальних цінностей над духовними, що сприяє виникненню у підростаючого покоління тенденції до прагматизму, скнарості, зневажливого ставлення до толерантних взаємин тощо.

 

Особливості виховання дітей в сім'ї залежать від типу сім'ї та виконання нею її функцій. Кожен тип сім'ї   має свої особливості, потреби та проблеми.
 Клієнтами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді є проблемні сім’ї, ті, які опинилися в життєвій скруті і не в змозі її подолати власними зусиллями і можливостями.
Головною метою соціального працівника при наданні соціальної допомоги сім’ї є, перш за все, інтереси її членів, а не абстрактні інтереси суспільства чи держави. Його місія – допомогти існуванню реальних сімей, забезпечити розвиток та дотримання прав і свобод конкретних дітей.  
Соціальна робота з сім’ями потребує делікатності й дотримання конфіденційності, адже іноді зачіпаються відомості, розголошення яких може завдати серйозної шкоди людям.
 Процес соціальної роботи з сім’єю, що опинилася у життєвій скруті, відбувається в певній логічній послідовності.


Дуже важливо вчасно та якісно діагностувати стан, у якому перебуває конкретна сім’я, її внутрішні та зовнішні резерви, простежити, порушення яких саме функцій призвело до складних життєвих обставин. Всі функції сім’ї тісно пов’язані. Неможливість виконання сім’єю однієї функції веде за собою прорахунки у виконанні іншої, порушує стабільність, свідчить про дисфункціональність сім’ї, тобто наявність складної життєвої ситуації. Аналіз виконання різних функцій сім’ї дозволить знайти її сильні і слабкі сторони, що ляже в основу подальшого планування роботи та надання послуг. До проведення діагностування соціальному працівникові варто залучати членів сім’ї та її соціального оточення. Особливо важливо спільно проводити діагностування так званої «неблагополучної, кризової» сім’ї, де батьки зловживають спиртним, ведуть аморальний спосіб життя; неповної сім’ї; сім’ї, де між батьками, батьками й дітьми постійно виникають конфлікти; сім’ї з низьким морально-культурним рівнем батьків; зовні благополучні сім’ї, де за нормальних економічних-побутових умов і наявності обох батьків складаються несприятливі умови і наявності обох батьків складаються несприятливі умови для виховання дітей унаслідок педагогічної неосвіченості та низької педагогічної культури батьків.


Спільне планування з клієнтом дій у наданні соціальних послуг є одним з основних принципів у соціальній роботі. Адже часто трапляється випадки, коли у клієнта є власний погляд на проблему, а в соціального працівника – свій, тож, відповідно, різними можуть бачитися і шляхи вирішення проблеми. Тому необхідно спільно визначити проблему та кроки, за допомогою яких вона буде позитивно вирішена.
Всі заплановані дії/соціальні послуги мають бути: здійсненні, зрозумілі, чіткі, відповідати можливостям клієнта та його потребам, враховувати соціальне оточення клієнта, чітко визначити дії для кожної зі сторін (соціального працівника, який надає соціальні послуги, та клієнта).


Соціальний супровід сім’ї, яка перебуває у складних життєвих обставинах є однією із ключових технологій соціальної роботи, спрямованої на розв’язання психологічних, міжособистісних, соціальних та інших проблем шляхом встановлення безпосередньої взаємодії між соціальним працівником і клієнтом. Це вид соціальної роботи, спрямованої на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності сімей, дітей та молоді, шляхом надання необхідних соціальних послуг, допомоги та здійснення відповідних заходів: різних видів матеріальної та психологічної допомоги, консультування, захисту інтересів сім’ї в органах державної влади. Таким чином це є робота над конкретною проблемною ситуацією.
 
Головне завдання – показати, що соціальний працівник є безпечним для сім’ї і зорієнтований на співпрацю з нею.
Поради для першого контакту
• Не наражатись ні на який ризик! Не йти одному, заздалегідь дізнатися про ситуацію.
• Бути поінформованим про ситуацію.
• Давати клієнту вибір – контактувати чи ні.
• Мати план візиту, визначені цілі візиту, із самого початку подолати острахи клієнта – заспокоїти, пояснити мету.
• Встановити зоровий контакт.
• Бути спокійним, врівноваженим, упевненим.
• Спілкуватись з рівної позиції.
• Задавати уточню вальні, навідні питання.
• Шляхом повтору відповідей – переконатися, що Ви правильно зрозуміли співрозмовника.
• Пропонувати послуги.
• Не обіцяти нічого неможливого.
• Не прагнути досягти мети за будь-яку ціну.
• Домовитися про подальший контакт.
• Залишити свої контакти, де і коли Вас можна знайти.


Нерідко під час здійснення соціальним працівником візитів у сім’ю може виникнути складна ситуація (стан алкогольного сп’яніння, агресія, депресія тощо). У цьому випадку необхідно: зробити паузу в розмові, зупинку в обговоренні теми; перестати говорити, а почати активно слухати; змінити своє місце під час розмови; провести індивідуальні бесіди з кожним членом сім’ї; залишити сім’ю, якщо ситуація небезпечна, або члени сім’ї просять про це.


Типовими помилками соціального працівника під час роботи з соціальною мережею сім’ї є:
ігнорування інших служб, організацій, не залучення їх до соціального супроводу;
зосередження на якомусь одному із секторів сітки й ігнорування інших;
невміння бачити ключові елементи сітки для ефективної роботи із сім’єю;
брак навичок і вмінь активізації соціальної мережі для допомоги конкретній сім’ї;
брак навичок активізації самої сім’ї;
недооцінка важливості професійної роботи із соціальною мережею сім’ї.
 Клієнтами центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді  є і зовні благополучні сім’ї, які допускають серйозні помилки, прорахунки у системі сімейного виховання внаслідок низької педагогічної культури і неосвіченості. Причому, такі помилки і прорахунки в системі сімейного виховання є не ситуативними, а стійкими.
До зовні благополучних можна віднести сім’ї, у яких: спілкування батьків з дітьми є формальними; не дотримується єдність вимог до дитини; безконтрольність або слабкий нагляд з боку батьків за успішністю та поведінкою дитини; сліпа батьківська любов чи надмірна суворість у виховання, застосування фізичних покарань; насильство стосовно жінки, дитини; не враховуються у процесі сімейного виховання вікові та індивідуально-психологічні особливості дитини.
Сім’ї, які долають усі проблеми самотужки, але мають деякі фактор ризику, відносяться до сімей групи ризику. Вони потребують допомоги чи підтримки, щоб не опинитися у складних життєвих обставинах. До факторів ризику належать: інвалідність хоча б одного члена сім’ї, часткова втрата рухової активності у зв’язку зі старістю або станом здоров’я, сирітство, безпритульність, брак житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім’ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо.
У рамках професійної компетентності соціальний працівник має володіти широким колом відповідних професійних знань і умінь: 
 - мати належну професійну підготовку, володіти глибокими знаннями з теорії і практики соціальної роботи, технології її здійснення, із психології, педагогіки, фізіології, економіки і організації виробництва, законодавства, сучасних інформаційних технологій, методів математичної статистики та ін.;
 - володіти високою загальною культурою, бути ерудованою людиною у сфері культури, музики, живопису;
  - володіти інформацією про сучасні політичні, соціально-економічні процеси в суспільстві, бути досить поінформованим про різні соціальні групи населення, їх потреби та особливості;
 - уміти передбачати наслідки своїх дій, послідовно втілювати у життя цінності професії;
 - володіти навичками комунікативного спілкування, наприклад, уміти правильно спілкуватися з важкими підлітками, інвалідами, людьми похилого віку;
 - дотримуватися етики професійної поведінки, професійної таємниці, бути коректним у питаннях, що стосуються інтимних аспектів життя клієнтів;
 - бути емоційно врівноваженим, готовим до психологічних навантажень, сумлінно виконувати свій професійний обов’язок, не втрачаючи самовладання, доброзичливості та уваги до клієнта;
 - уміти ухвалювати рішення у складних, несподіваних ситуаціях, чітко формулювати і грамотно висловлювати свої думки.
 Фактично компетенції соціального працівника реалізуються з орієнтацією на клієнта соціальної роботи, його проблеми, потреби, інтереси, особливості віку тощо.
 На сьогоднішній день багато громад в Україні занепокоєні загостренням соціальних та економічних проблем, що погіршують соціальне становище сімей із дітьми, а особливо сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Спеціальні урядові програми, спрямовані на їх вирішення, не дають очікуваних результатів.
 В Україні негайного вирішення потребують проблеми соціального сирітства, насильства щодо дітей, погіршення стану їхнього здоров’я та багато інших соціальних негараздів. Стає більш чітким розуміння, у тому числі на рівні територіальних громад, що ці проблеми є не ізольованими, а глибоко взаємопов’язаними.
 У суспільстві зростає усвідомлення того, що професійні працівники соціальної сфери та державні програми, які ними реалізуються, незважаючи на їхні добрі наміри, не можуть повною мірою забезпечити комплексне розв’язання взаємопов’язаних проблем. Результативність соціальних програм значною мірою залежить від активної участі пересічних громадян, бізнесових структур, формальних і неформальних громадських, благодійних організацій у багатьох сферах життя. Все більш важливим у реалізації соціальних програм стають особисті взаємини та поновлені, життєздатні соціальні мережі. Створення і відновлення таких взаємин і соціальних мереж, у першу чергу в територіальних громадах, є завданням, до виконання якого мають долучатися всі сектори суспільства.
 
Література:
1. Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І.Д.Звєрєва, О.В.Безпалько, С.Я.Харченко та ін..; За ред. І.Д.Зверєвої, Г.М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.
2. Соціальні служби родині: Розвиток нових підходів в Україні (перевидання) / За ред.. І.М.Григи, Т.В.Семигіної. –К., 2003.
3. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод. матеріали для тренера /О.В.Безпалько та ін., Під заг. ред. І.Д.Зверєвої. –К.: Наук. світ, 2004.
4. Інтегровані соціальні служби: теорія, практика, інновації. Навчально-методичний комплекс. За заг. ред. І.Д. Зверєвої та Ж.В. Петрочко. –К., 2007.

 

 


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Анатолій Круглашов: Сумні роковини та уроки російсько-української війни Актуальні питання впровадження нового законодавства про службу в органах місцевого самоврядування Ольга Смалій: Громадянам, що мають певні сумніви щодо державної політики, потрібно вступати на посади державної служби і своїм прикладом демонструвати, як треба працювати Христина Марчук: Проєктний підхід у системі планувальних документів відновлення та розвитку територіальних громад Оксана Сакрієр: Наше завдання – вистояти, розвивати, перемогти Микола Ярмистий: Державна служба сконцентрувала свої зусилля на вирішенні нагальних проблем в період російської агресії Любов Кожолянко: Уряд розширив програму компенсацій роботодавцям за працевлаштування окремих категорій безробітних Любов Нечипорук: Закон України «Про медіа» започатковує ґрунтовну реформу у медіагалузі Альбіна Грищенко: Про підвищення кваліфікації для державних службовців у 2023 році Для зручності клієнтів працює вебпортал електронних послуг Руслан Запаранюк: Буковина стала другою домівкою для тисяч українців Євгенія Блажевська: Волонтерська діяльність є одним із напрямів нашої роботи Іван Гешко: Робота спортивних структур в умовах війни Микола Ярмистий: Державотворчі погляди Тараса Шевченка Права та пільги внутрішньо переміщених осіб
Прихисток у Лужанах для вимушено переміщених осіб: рік роботи Христина Марчук: Робота органів місцевого самоврядування області в умовах воєнного стану Руслан Майданський: Новоселицька громада розширює міжнародні зв’язки Світлана Олексійчук: Навчаємо активну молодь та розвиваємо молодіжні простори Наталія Катрюк: Наш обов’язок – дати людям відчуття захищеності Олена Бадюк: Роль органів місцевого самоврядування у воєнний період на прикладі Глибоцької територіальної громади Соціальна згуртованість у громадах Михайло Савчишин: Виконуємо бюджет, забезпечуємо потреби мешканців громади та внутрішньо переміщених осіб Василь Скрипкару: Виклики та випробування проявили нас як громаду максимально зібрану, згуртовану та націлену на перемогу Микола Ярмистий: Місцеві органи влади в умовах воєнного стану:повноваження та співпраця військових адміністрацій з органами місцевого самоврядування Світлана Олексійчук: Від початку війни наші волонтери працювали у режимі нон-стоп Ілона Факас: Права, пільги та гарантії внутрішньо переміщених осіб Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Анатолій Круглашов: Локалізація політичного чи політизація локального: випробування спроможностей місцевого самоврядування в Україні
Зиновій Бройде: Стратегічне бачення транскордонного розвитку транспортної інфраструктури через міжнародні пункти пропуску на українсько-румунському кордоні Світлана Сидоренко: Цифровізація як дієвий механізм взаємодії інститутів громадянського суспільства та органів публічної влади Анатолій Круглашов: "Європа: єдність заради безпеки" Ростислав Балабан: Реформа децентралізації в Україні Валентина Підгірна: Особливості функціонування суб’єктів туристичної діяльності Чернівецької області на сучасному етапі Фадей Яценюк: Голодомор 1932-1933 рр. – геноцид українського народу Зиновій Бройде: Буковинський вузол транс'європейського транзиту Сергій Гакман: Вторгнувшись в Україну, росія порушила основи міжнародного права С.Троян, Н.Нечаєва-Юрійчук "ЧАЕС– ЗАЕС-2022: російський ядерний шантаж у дії" Наталія Нечаєва-Юрійчук, Сергій Троян: Українська відсіч тотальній російській агресії: Чотири місяці Наталія Нечаєва-Юрійчук: Творення чергових конспірологічних теорій через дискредитацію політиків Анатолій Круглашов: Перспективні завдання євроінтеграції України Сергій Гакман "9 травня: свято чи біль?" Сергій Троян, Наталія Нечаєва-Юрійчук "УКРАЇНА: ВІЙНА - ПЕРЕМОГА - ПАМ’ЯТЬ" Богдан Волошинський: Ми і наші прапори Наталія Бак "Фінансовий патріотизм і довіра: Вчора. Сьогодні! Завтра?" Наталія Нечаєва-Юрійчук: Боротися. Протидіяти. Ігнорувати Анжела Пасніченко: Як не впасти у паніку? Наталія Нечаєва-Юрійчук: Кожна дія має значення Володимир Тиліщак, Вікторія Яременко: Путін йде слідами Гітлера. Українці ж тримаються як британці Володимир Бойко: Нині Білорусь – ворог Олена Головіна: Зберегти людяність в нелюдських умовах життя! Ігор Недокус: Оцінки білоруських громадян та диктатора Лукашенка вторгнення Росії в Україну різні Сергій Федуняк: Для російських правителів ціна військової поразки – смерть
шукайте нас на facebook