Микола Ярмистий, директор Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій, кандидат наук з державного управління Положення про те, що існуюча система державного управління в Україні не відповідає вимогам часу, вже не є предметом дискусій. Ще 2006 року програмою SIGMA було проведено оцінку державного управління та державної служби України. Були виявлені та озвучені наступні проблеми, які зберігаються і до тепер: недостатній рівень професійності державної служби; відсутність чіткого розмежування адміністративних та політичних посад; недостатній рівень впровадження принципів політичної нейтральності; недосконала система підготовки та управління кадрами та інші. У демократичному суспільстві державна служба забезпечує дотримання прав та свобод людини і громадянина через надання фізичним і юридичним особам якісних державних послуг. Для цього використовується якісна модель управління людськими ресурсами та забезпечення органів влади високопрофесійними кадрами. В Україні процес проведення адміністративної реформи тільки розпочався. У грудні 2015 році Президент України підписав Закон України "Про державну службу", який дає старт реформі системи державної служби. З першого травня 2016 року цей закон повинен вступити дію і має забезпечити нову якість державної служби відповідно до кращої європейської практики, запровадити нові засади діяльності органів влади на принципах верховенства права, професіоналізму, політичної неупередженості, забезпечення рівного доступу до державної служби. Закон передбачає запровадження низки реформаторських новацій.
Зокрема державна служба стане деполітизованою. Державний службовець не має права бути членом політичної партії, якщо такий державний службовець займає посаду державної служби категорії "А". На час державної служби на посаді категорії "А" особа зупиняє своє членство в політичній партії (ст.10, п.3). Запроваджується нова система управління державною службою, яка передбачає Комісію з питань вищого корпусу державної служби та відповідні конкурсні комісії та посаду керівників державної служби з широкими повноваженнями кадрового забезпечення органів влади (розділ 3 закону). Відповідно до закону запроваджуються європейські стандарти щодо правового та соціального захисту службовців.
Головним досягненням нового закону про державну службу є запровадження компетентнісної моделі управління людськими ресурсами в органах державної влади, яка передбачає нові підходи до кадрового забезпечення органів державної влади: вступ на усі посади державної служби лише за конкурсом на основі особистих якостей та досягнень кандидатів на посади, виключення будь-яких корупційних механізмів при вступі та проходженні державної служби, кар'єрну мотивацію, підвищення кваліфікаційних вимог та об’єктивне оцінювання результатів роботи державних службовців. Відповідно до ст.21 закону вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду за результатами конкурсу. Відповідно до європейської практики закон визначає також загальні вимоги до особи, яка претендує на зайняття посади державної служби (ст. 20):
1) для посад категорії "А" - загальний стаж роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби категорій "А" чи "Б" або на посадах не нижче керівників структурних підрозділів в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; вільне володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи; 2) для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на всю територію України, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б"чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою;
3) для посад категорії "Б" у державному органі, юрисдикція якого поширюється на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, та його апараті - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше двох років, вільне володіння державною мовою; 4) для посад категорії "Б" в іншому державному органі, крім тих, що зазначені у пунктах 2 і 3 цієї частини, - досвід роботи на посадах державної служби категорій "Б" чи "В" або досвід служби в органах місцевого самоврядування, або досвід роботи на керівних посадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності не менше одного року, вільне володіння державною мовою;
5) для посад категорії "В" - наявність вищої освіти ступеня молодшого бакалавра або бакалавра, вільне володіння державною мовою. Вказана стаття закону запроваджує новий механізм добору кадрів в органи влади та просування по службі державних службовців, визначає чіткі професійно-кваліфікаційні вимоги до посад певних категорій. На практиці це означає, що особа, яка має бажання вступити на державну службу, для прикладу, на посаду категорії «А», без стажу роботи не менше семи років; досвід роботи на посадах державної служби не нижче керівників структурних підрозділів в органів влади, або досвіду роботи на керівних посадах у відповідній сфері не менш як три роки; а також без вільного володіння державною мовою, володіння іноземною мовою, яка є однією з офіційних мов Ради Європи не має права приймати участь у конкурсі на цю посаду. Майже мінімальні вимоги до посад категорії «В» - спеціалістів: достатньо освітній рівень бакалавра і стажу роботи не потрібно взагалі. Як бачимо, законодавча модель добору кадрів виключає можливість вступу на державну службу професійно не підготовлених осіб особливо на керівні посади категорій «А» і «Б». Разом з тим, підвищує мотивацію і дає можливість просування по службі особам, які проявили свої професійні якості на нижчих посадах і мають певний досвід роботи в органах державної влади аби місцевого самоврядування. Важливим аспектом в управлінні людськими ресурсами є оцінювання результатів службової діяльності (ст. 44). Результати службової діяльності державних службовців щороку підлягають оцінюванню для визначення якості виконання поставлених завдань, а також з метою прийняття рішення щодо преміювання, планування їхньої кар’єри, виявлення потреби у професійному навчанні. Державним службовцям створюються умови для підвищення рівня професійної компетентності шляхом професійного навчання. Зокрема Керівник державної служби забезпечує організацію професійного навчання державних службовців, підвищення кваліфікації державних службовців на робочому місці, а також має право відповідно до закону закуповувати послуги, необхідні для забезпечення підвищення кваліфікації державних службовців, у підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб (ст. 48). Управління людськими ресурсами неможливо без заохочення та соціально-побутового забезпечення державних службовців (ст. 53, 54). За бездоганну та ефективну державну службу, за особливі заслуги до державних службовців можуть застосовуватися такі види заохочень, як оголошення подяки; нагородження грамотою, почесною грамотою, іншими відомчими відзнаками державного органу; дострокове присвоєння рангу в порядку, визначеному цим Законом; представлення до нагородження урядовими відзнаками та відзначення урядовою нагородою (вітальний лист, подяка, почесна грамота); представлення до відзначення державними нагородами.
На правовому рівні згідно з новим законом в системі державної служби запроваджуються чіткі критерії оплати державних службовців. Схема посадових окладів на посадах державної служби визначається щороку Кабінетом Міністрів України під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на наступний рік з урахуванням юрисдикції державних органів, а також виходячи з того, що мінімальний розмір посадового окладу групи 1 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, становить не більше семи мінімальних розмірів посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення (ст.). І нарешті на законодавчому рівні визначені і критерії формування окладу державних службовців. Мінімальний розмір посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, не може бути менше двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом (ст.). А це означає, що розмір зарплати державних службовців прив’язаний до загальної економічної та фінансової ситуації в державі та практично не залежить від рішення керівництва центральних та місцевих органів влади.
В цілому нова модель управління людськими ресурсами в системі державної служби відповідає стандартам функціонування публічної служби в європейських державах. Забезпечення рівного доступу до державної служби на засадах професіоналізму та політичної неупередженості, відкрите і прозоре функціонування органів влади з метою якісного надання адміністративних послуг кардинально міняють суть і значимість державної служби в Україні.
|