Буковинський вісник
державної служби та місцевого самоврядування
 
« назад до переліку

Наталія Гусак: "... жодної паніки не повинно бути, коли ти починаєш організовувати процес, від якого залежатиме доля багатьох мешканців Буковини"

Які питання підняла, які проблеми виявила реформа у медичній сфері у нашій області зокрема і в Україні в цілому?
Н.Г.: Медична реформа – це комплексне питання. Ми все-таки маємо поступові зміни системи фінансування охорони здоров’я, тому що коли ми говоримо про комплексну медичну реформу, то тут ми повинні вести мову і про протоколи лікування, і про підготовку медичних кадрів тощо. А от щодо системи фінансування, то тут медична реформа підняла велику глибину проблемних питань, які були роками в медичній галузі.

 

Насамперед, ефективність використання коштів як таких: було так, що гроші йшли не за пацієнтом, а обслуговувалась умовна кількість ліжок, які є в кожній лікарні, і ніхто ніколи не дивився, наскільки ефективно використовуються кошти на цих ліжках і яка послуга на цих ліжках надається. То саме завдяки медичній реформі первинної ланки, коли кожен має можливість обирати собі лікаря, ситуація змінилася: кошти йдуть до цього сімейного лікаря і в цей медичний заклад, і реформа фінансування первинного рівня показує, що держава буде оплачувати виключно якісне надання медичної послуги, але …


Повернемося до ситуації у Чернівецькій області стосовно, звісно, санаторію Садгора. Загальний обсяг фінансування, який ішов на медицину, розділявся спеціально на фінансування двох санаторіїв у Садгорі – просто санаторію і протитуберкульозного. От приходиш і бачиш, що умовно на папері там 200 дітей, а реально в той вечір  є близько 7 дітей і 168 працівників. Ми витрачаємо на функціонування такого санаторію 20 млн. грн. Якщо б ми поділили всі ці кошти на кількість дітей, які на папері, то кожній дитині можна було надати профілактику десь біля моря в кращій європейській країні. Але ми фінансували 20 млн. грн. 168 працівників, величезну квадратуру приміщення, причому пульмонологічне відділення в дитячій лікарні критично недофінансоване – медикаментозне забезпечення, капітальні видатки.

 

Ось такі моменти медична реформа підняла. Тому ми на місцевому рівні спробували відповідно підійти до цієї проблематики: капітальні видатки, які йшли з обласного бюджету, зосередили перший рік на одному закладі – перинатальний центр, щоб за один рік закрити, умовно кажучи, потреби перинатального центру, а не так, як було завжди раніше: загальний обсяг фінансування, як масло на хліб, розмазувався тоненько на всіх, і результату цього розмазування не бачив жодний пацієнт, тому що потрошки накуповувалось якесь дрібне обладнання у кожний заклад, а натомість ми не маємо потужної обласної клінічної лікарні чи потужного перинатального центру, чи потужної дитячої клінічної лікарні. Тому десь ось так.


Старт медичної реформи спровокував певну протидію, певні виклики. На Вашу думку, з якими основними викликами зіштовхнулись на місцях, чому не всі хочуть цих змін, які виглядають абсолютно логічними, абсолютно конструктивними й бажаними для пацієнта?
Н.Г.: Перший такий виклик, який викликала медична реформа, - це те, що засновникам закладів і закладам як таким надається повна анатомія господарювання. У нас є успішні заклади, які господарюють досить ефективно, отримуючи кошти від НСЗУ. Вони мають план розвитку, вони знають, як правильно вкласти ці кошти, але є заклади, які керуються ще пострадянськими чи ще радянськими стереотипами, що вони мусять жити за кошторисом, що фінансовий план – це той же кошторис. Засновники забрали на себе повноваження по затвердженню фінансового плану, затвердженню штатного  розпису, по призначенню головних лікарів. Але серед повноважень, які вони забрали, вони не взяли на себе відповідальність. Тобто вони дотепер не відчувають, що медичні заклади – зараз я говорю про районні ради, про сільські ради ОТГ, міські ради ОТГ, я говорю про Чернівецьку міську раду, про Чернівецьку обласну раду: коли ви забираєте на себе повноваження, ви повинні брати на себе відповідальність.

Умовно кажучи, якщо якийсь пацієнт пише, чи лікар, про розетку поламану в палаті, то, вибачте, це ваша сфера повноважень, шановні депутати! Тому що ви призначили цього головного лікаря, який взяв за контрактом на себе зобов’язання контролювати цю сферу, дивитися за господарською частиною в медичному закладі, ви затвердили фінансовий план, в якому немає пункту про поточний ремонт. Це такий перший виклик: узгодження повноважень і система відповідальності.


Другий виклик - це управлінська ланка в медичних закладах. Медичні заклади працювали як бюджетна установа, тобто їхня діяльність залежала від того, який кошторис буде їм затверджено – за кількістю ліжок, за кількістю штатних одиниць. Сьогодні вони повинні працювати в ринкових умовах, конкурувати між собою, конкурувати з приватними клініками. Відповідно, необхідно робити ставки і працювати з усвідомленням того, що фінансування закладу залежатиме від того, скільки пацієнтів прийде. Тому необхідно утримувати кращих лікарів, мотивувати їх, вкладати гроші в розвиток так, щоб розвивати якісь нові послуги, які дадуть можливість збільшити вам фінансування. Однак дуже невеликий відсоток головних лікарів на сьогоднішній день це розуміють.


І третє – це те, що не до кінця є політична воля, щоб повністю оновити мережу медичних закладів нашого краю, щоб зробити її більш ефективною. В нас працює госпітальна рада, і я думаю, що через госпітальну раду ми все ж таки зможемо подолати цей виклик. І безумовно, якщо б була політична воля, щоб оптимізувати мережу медичних закладів, щоб зменшити кількість малоефективних відділень тощо, я думаю, що результат від медичної реформи у фінансуванні ми б відчули швидше.


Якщо ми говоримо про організацію роботи на обласному рівні, то які основні алгоритми цієї роботи, як вона організована на сьогоднішній день?
Н.Г.: У нас є Департамент охорони здоров’я, і ми як представництво виконавчої гілки влади реалізуємо на місцях політику, яка розроблена Міністерством охорони здоров’я. Але на місцях управляти охороною здоров’я через виконавчу гілку влади стає складніше, тому що, по суті, повноважень як таких ми вже не маємо. Умовно кажучи: засновник обласна рада взяла на себе повноваження призначати головних лікарів, затверджувати фінансові плани, при цьому, до прикладу, в нас вимагають ліків у медичному закладі, причому як вимагають? Винна Гусак, винен президент, винні всі інші, що немає ліків у лікарні. Хоча коштів від НСЗУ надходить достатньо багато у цей заклад. І я точно знаю, що якби департамент здоров’я затверджував фінансовий план цього закладу, то вони як фахівці прорахували б, скільки коштів треба на ліки, скільки направити на інші заходи. Але оскільки затверджувала обласна рада, то в них немає фахівців, щоб точно проаналізувати, наскільки правильно складений цей фінансовий план, щоб якісно забезпечити надання медичних послуг. Тому у даному випадку ми не маємо жодних повноважень, однак відповідальність перекладають все одно на нас. За кисень винні ми, за розетки винні ми, за ковід винні ми. Причому пояснення, що це комунальні підприємства і ми не маємо права втручатись у їхню господарську діяльність, не працюють.

 

Друге – це те, що засновники призначають головних лікарів, а не ми. Якщо не ми призначаємо, то ми не маємо повноважень на адміністративні стягнення, й головний буде слухати засновника. А третє – це знову ж те, що засновники затверджують фінансові плани. На сесії обласної ради я підняла питання про те, що у нас є залишки коштів на рахунках, які необхідно використовувати, і ми змогли своєчасно достукатись до засновника. В іншому випадку у нас би до кінця 2020 року повторилася б ситуація, як у багатьох інших містах України, коли заклади зберігають мільйони на рахунках, приховують їх, при цьому не покращуючи ніяк надання медичних послуг. Ми намагаємося підійти по-іншому, тільки все ж таки ми реалізовуємо політику Міністерства охорони здоров’я, обласної ради, тому створено госпітальну раду, куди входять представники і пацієнтських організацій: ми пробуємо колегіально вирішувати окремі питання, які стосуються організації в охороні здоров’я.


Чи можете ви коротко окреслити: яким чином людина з певної територіальної громади, де немає амбулаторії, може звернутися за медичною допомогою? Що людині робити в такому випадку?
Н.Г.: Насправді закриття ФАПів – це була така страшилка, мовляв, прийде реформа й не буде якісної медичної допомоги на селі. Хоча наявність ФАПу в селі не означає, що там є доступна і якісна медицина. Медична реформа дала можливість обирати лікаря й укладати з ним декларації. Відповідно, кожен лікар знає, що чим більше декларацій, тим вища зарплата, оскільки кожен може обрати лікаря з іншого села. На сьогодні ми підсилили цю можливість величезною кількістю закуплених автомобілів, що покриває мережу амбулаторій, які мають декілька ФАПів, щоб забезпечити можливість доступу до віддалених пацієнтів. Аналогічно – питання з чергуванням на ФАПах. Більшою мірою це все вже організовано на первинці. І коли ми говоримо, як змінилися медичні заклади й амбулаторії під час реформи первинки, то яскравіше можна побачити ці зміни в селах. Я не знаю такого населеного пункту, де б доступ до сімейного лікаря був ускладнений. Я це знаю з власного досвіду, бо бувала в Луганській області, де невеликі хутори – по 80 чоловік населення, й дуже віддалені вони від іншого села. Подібне бачила в Волинській області. Чернівецькій області це непритаманне.


Питання про ковід: перші випадки були зафіксовані у нас. І Ви були призначені, щоб протидіяти ковіду. Які були Ваші перші кроки, щоб протидіяти ковіду?
Н.Г.: Я зараз поділюся такими особистими емоційними моментами. Так, ми готувалися до того, що ймовірно перший випадок буде в Чернівецькій області. Тому що розуміли, що люди повертаються з-за кордону. Але так само я чітко пам’ятаю, що десь у той період я прочитала фразу, що стрес забирає розум. Тому жодної паніки не повинно бути, коли ти починаєш організовувати якийсь процес, від якого залежатиме доля багатьох мешканців Буковини. Тому точно пам’ятаю, що перше, що ми брали, ми почали вивчати різні документи, створювали штаб. Пам’ятаю перші наради. Все було чітко розписано, кожен день щохвилинно розписано. Перша нарада була зі священниками, друга нарада з сімейними лікарями, третя нарада була з журналістами. Ми організовували процес дуже прозоро, дуже чітко, охоплювали всі ланки. І при цьому завдяки окремим працівникам Департаменту охорони здоров’я - Марії Іванівні Поліщук, Наталі Василівні Гопко. Я пам’ятаю, що кожен стандарт, який прописувався, був абсолютно грамотний, обговорювався. І, скажімо, всі рішення, які приймались у нашому регіоні протягом березня-квітня, вони були суто наші й обговорювалися нами, затверджувались штабом – чи щодо обмеження в певних населених пунктах, чи взяття на контроль всіх контактних осіб, які приїхали з-за кордону, чи це термометрія вже на кордоні – цього тоді ще ніхто не робив, чи це створення мобільних груп спеціальних представників для найбільш уразливих груп населення: щоб вони не йшли і щоб їх забезпечити в перші дні.


Уже в квітні-травні, коли в інших областях стало більше випадків зараження, підключилось міністерство, центральний штаб і все інше. Організаційно було не важко, бо, по-перше, брали кваліфікованих кадрів у команду, починаючи від департаменту охорони здоров’я, лабораторного центру, головних лікарів, плюс сімейна медицина в повному обсязі. Що ми зробили, що ніхто ще в повному обсязі не зробив - сімейні лікарі задіяні в боротьбу проти поширення ковіду з першого дня. Тобто інші області підключилися з вересня-жовтня місяця. Потім центр екстреної медичної допомоги, чи це поліція, ДСНС, чи прикордонники – тобто працювала ціла система. Й вона працювала дуже злагоджено. Що ми ще взяли за правило, на відміну від інших областей, - це те, що ми нічого не приховуємо. Ми показуємо всі випадки. З перших днів сторінка ОДА показувала, кого госпіталізували. Це жінка чи чоловік, скільки років. Населені пункти почали показувати. Неприємно було показувати, хто помер, але й це ми робили, правда, прізвища не вказували. Чесно, нічого не приховуючи. Тому цей стандарт прозорості був для нас дуже важливий. Завершили ми його першим в Україні дашбордом про кількість в Україні ліжок, забезпечених киснем, в усіх закладах.


Як Ви оцінюєте ефективність вжитих заходів протидії поширенню  пандемії на регіональному рівні?
Н.Г.: Всі пам’ятають у березні-квітні місяці картинки з Італії, картинки з Іспанії, з Європи, Америки, де дуже ефективна медична система не справлялася з ковідом. Ми це дуже добре пам’ятаємо і зараз не оцінюємо, що з нашою медичною системою і з тією кількістю реальних показників, які ми мали, за рахунок карантинних обмежень, які вводила наша комісія, наша медична система ні разу не впала в боротьбі з ковідом. Я вважаю, що якщо ми можемо надати медичну допомогу всім, хто потребує, по стандарту – для мене особисто це дуже важливо, щоб не було ніяких маніпуляцій, то в цій частині ми справляємося.


Інша частина, з якою ми впоралися з перших днів і за яку нас завжди хвалили, хто б до нас не приїжджав, - це тестування. Ми з перших днів цим займалися. Я ніколи не забуду, коли головний лікар з Колінківців, за сумісництвом сімейний лікар, почав робити побудинковий обхід, щоб узяти зразки всіх контактних осіб. Мені здається, і показники це підтверджують, що Чернівецька область на 10 тисяч населення тестує найбільше, тому такі високі показники ми маємо, починаючи з березня, по кількості захворювань. І це дуже легко подивитися, особливо в динаміці, яку показують інші області. Тобто в них зростає захворюваність залежно від того, скільки відбирають і тестують. Наша епідслужба робила епідрозслідування і на цій основі ми могли працювати з контактними особами в березні, квітні, травні, червні. У серпні ж люди вже втомилися від ковіду і вирішили, що це може бути трошки інше, ну, у нас не було Італії, умовно кажучи! І пішли веселитися на весілля, святкування. І потім ми мали дуже об’єктивні показники по кількості нових випадків.


Наразі ми бачимо, що люди стали більш відповідальними, більш обережними. І по кількості відібраних зразків, по кількості госпіталізації на добу ми бачимо, що все рухається, в принципі, нормально.


Які найактуальніші проблеми в забезпеченні ефективності роботи медичних закладів, що працюють з хворими на Ковід-19?
Н.Г.: Щодо проблемних питань, то ми їх завжди озвучували. Ми мали міністрів, РНБО, президента, і ми проблемні питання озвучували всім. Не боялися. Ще в червні, коли був тут міністр охорони здоров’я, ми просили його про додаткове виділення коштів для кисневого забезпечення. Я не знаю, як так сталося, але достукатися ми змогли тільки у жовтні, а своїми зусиллями й коштами з обласного бюджету ми виготовили проектно-кошторисну документацію, і це дало можливість у жовтні, коли надійшло фінансування, забезпечити 80 відсотків ліжок киснем. Друга проблематика – це те, що на сьогоднішній день в лікувальних закладах, які ми почали забезпечувати киснем, питання електроспоживання буде актуальним. І ми почали перевірку й подали на Кабінет Міністрів також потребу в коштах на енергоживлення. Третє: в окремих закладах дуже застаріле медичне обладнання для діагностики, зокрема рентген-апарати. Але, з іншого боку, ми маємо ситуацію, коли лікарі відправляють більше на комп’ютерну томографію – КТ, і мені, чесно кажучи, як пацієнтці, яка цікавиться загальним досвідом лікування ковіду, ця ситуація не дуже подобається, тому що відомі лікарі з усього світу вважають, що КТ набагато шкідливіша, достатньо рентгена. І ще. Амбулаторне лікування. Я вже наголошувала, що в Чернівецькій області сімейні лікарі працюють з перших днів з ковідом. Але, наприклад, 300 відсотків доплат чи медикаментозне забезпечення поки що не розглядається. І мені дуже шкода, тому що великий обсяг роботи з ковідом бере на себе саме сімейна медицина. Мені хотілося б, щоб їх так само мотивували, як і лікарів.


Які рекомендації Ви б могли дати щодо організації роботи й дозвілля в цей непростий час?
Н.Г.: Рекомендації не змінюються від березня. Насамперед, поводитися дуже відповідально. Повірте, це дуже нелегко. Я їжджу в реанімації й бачу такі випадки. Самі пацієнти просять: «Ви відійдіть. Бо я не вірив, що цей ковід така серйозна хвороба, а тепер лежу під ШВЛ». Це особиста відповідальність кожного, яка зменшить як особисті ризики захворіти, так і принести хворобу своїм близьким і родичам. Взагалі треба не дати цій хворобі поширюватись далі. Це абсолютно звичайні правила: носити маски, дотримуватися дистанції, обмежувати якісь соціальні зв’язки. Точно це ще не час, щоб говорити про якісь святкування. І все: маска, дистанція, соціальна стриманість. І тоді можна говорити, що людина буде здорова й не захворіє на ковід.

 

Ваші побажання нашим співвітчизниками з нагоди Нового року
Н.Г.: Ви знаєте, цей 2020 рік для мене особисто був дуже складний з огляду на професійну завантаженість. Але ж … Я так відчуваю, що кожен думає, що цей рік був дуже складний для країни і для світу. І мені хочеться, щоб ми увійшли у 2021 рік з вірою в те, що він буде кардинально іншим. Бажаю, щоб 2021 рік точно не обмежував втілення наших мрій і все задумане щоб легко здійснювалося в 2021 році!


Дякую!

 

Розмову провела Наталія Нечаєва-Юрійчук

 

Відгуки: 
Немає відгуків

Додати новий відгук:
 Ваше ім`я:
 Текст відгуку:
 
Микола Ярмистий: Тенденції розвитку державної служби в Україні Мирослава Ткачук: Головне про патронат Вікторія Гатрич: «У комунікації головне – бути чесним із аудиторією» Юрій Півень: Система соціального захисту в територіальних громадах Юрій Манастирський: Особливості деклараційної кампанії у 2021 році Державний сектор потрібно навчати співпрацювати з бізнесом: презентували аналітичний звіт «Демократичний компонент у навчанні державних службовців» Ілона Факас: Вступ на державну службу: порядок, вимоги, особливості в умовах карантину Сергій ОСАЧУК: Чернівецька область приречена на успіх і нею Україна може пишатися! Наталія ГУСАК: "... жодної паніки не повинно бути, коли ти починаєш організовувати процес, від якого залежатиме доля багатьох мешканців Буковини" Микола Ярмистий: дотримання принципів вірно служити українському народові та українській державі закладені в обітниці ще 100 років тому Державна служба є критерієм розвитку нашої держави Сумлінним платникам податків буковинські фіскали створюють комфортний клімат Георгій Придій: Злагоджена робота задля досягнення максимальних результатів Опорна школа як основа якісної освіти Пенсійне обслуговування по-сучасному: оновлені сервісні центри та портал електронних послуг
Ринок землі в Україні: проблеми та перспективи. Частина 1. Правове регулювання земельних відносин в Україні. Наталія Катрюк: Шукаємо власні шляхи для розвитку громади Марія Нікорич: «Земля і комунальне майно – одне з найважливіших джерел наповнення місцевого бюджету» Сергій Бостан: Основні пріоритети – ефективне використання комунального майна Світлана Банар: Найчастіше до старости звертаються із земельними питаннями Іван Янко: Мешканці нашої громади надзвичайно працьовиті Старости Вашківецької громади: що на порядку денному? Христина Марчук: Децентралізація: підсумки та нові завдання Віталій Мостовий: Сучасні канали комунікації місцевої влади з громадою ЦНАП – місце, де громадяни зустрічаються з місцевою владою Співробітництво територіальних громад: нові можливості для розвитку Близько 90 % території Чернівецької області охоплено перспективними планами, – Альона Бабак Завдяки економії – Чудейська громада реалізувала на один проект більше ніж планувала Розвиток та проблемні питання Глибоцької ОТГ 25 листопада у Тереблечівській об’єднаній громаді відкрили ЦНАП Проект держбюджету на 2020 рік: які кошти передбачено для розвитку ОТГ Радники Центру розвитку місцевого самоврядування відвідують ОТГз метою ознайомлення із проектами розвитку інфраструктури Ігор БАБЮК: Місцеві вибори 2021: можливості для розвитку територіальних громад
шукайте нас на facebook